 В Європі на початку 70-х років знайшли рішення проблеми “грязної” води. Питну воду з під землі, піднімають на верх, доочищують штучним шляхом і розливають в пляшки. Вживання в їжу лише пляшкованої води стало нормою життя. Дошкільні і навчальні заклади, виробництва виробництва, фірми, різні заклади і спортивні комплекси поставляються пляшкованою водою. Там за популярністю пляшкована вода не має собі рівних серед безалкогольних напоїв.
Міжнародна асоціація пляшкованих вод дає таке визначення пляшкованої питної води, “Вода вважається пляшкованою, коли вона відповідає державним стандартам, гігєнічним вимогам до питної води, поміщено в гігієнічний контейнер і продається для вживання людиною . При цьому вона не повинна містити підсолоджувачі чи добавок штучного походження: арматизатори, екстракти і есенції природного походження можуть бути додані до пляшкованої води в кількості, що не перевищує одного вагового процента. Якщо ж вода містить більший процент доданків, то вона відноситься до безалкогольних напоїв”.
Сьогодні в продажу пропонується два основних види пляшкованих вод: мінеральна і питна ( очищена питна) вода.
Згідно до існуючих державних стандартів на питні води, вважається, що столові питні води повинні мати мінералізацію не вище одного грама на літр, при відсутності специфічних біологічно-активних компонентів. Якщо така вода має ще природну біоенергетику, яка дуже важлива для організму людини, то таку воду можна пити без обмежень.
Багато спеціалістів, що займаються проблемою якісних питних вод, вважають, що коли природну воду помістити в полімерний контейнер, то така вода суттєво відрізняється від так званої вільної води із природного джерела . Дослідження останніх років фізичних властивостей природних питних вод, зокрема структурні дослідження питних вод свідчать про наступне.
Для характеристики якості природних фасованих вод, крім хімічних і мікробіологічних характеристик, обов’язково необхідно контролювати структурну, а з нею і біоенергетичну якість природної питної води. Дослідження структури природних питних вод засвідчують що за структурою природна вода – це структурно –упорядкована або фрактальна вода (вода структура якої має вигляд природних фракталів) і крім цього високоякісна природна питна вода має бути живою.
За визначенням В.І.Вернадського, жива речовина відрізняється від неживої, наявністю у неї природної дисиметрії або асиметрії. В даному випадку структура води така, що в ній є лівоорієнтуючі і правоорієнтуючі структурні упорядкованості по відношенню до напрямку розповсюдження світла у воді. Введення фізичних методик контролю якості питних вод, зокрема пляшкованих вод, є надто важливі, оскільки лише фізичними, зокрема структурними дослідженнями можна виявити не лише біоенергетичні властивості води, так звану інформаційну пам’ять, вплив на воду екологічних чинників, але й головне за фізичними критеріями якості фасованих питних вод можна вияснити відповідність питної води властивостям внутрішньоклітинної води, найвищий критерій якості питної води. Інститут екології людини проводить постійні фізичні дослідження властивостей пляшкованих питних вод, які сьогодні є на ринку, як вітчизняних питних вод, так і зарубіжних. На превеликий жаль, виявляється дуже мало пляшковавних вод такої найвищої якості, які мають високу природну біоенергетику, структурно упорядковані (фрактальні) і максимально наближені до властивостей зв’язаної води організму людини. Це за даними Інституту такі вітчизняні пляшковані води як “Горянка”, “Прозора”, “Цілюща”, “Україночка”, “Старий Миргород”, “Чудотворна вода чарівного довголіття”, “Конотопська чарівна”, “Питна вода” (розлив Мізунського джерела). Зауважимо при цьому, що є великі регіони України, де під землею на різних глибинах немає високоякісної питної води, це в основному південні регіони країни. Тим більше важливою проблемою є поставки високоякісних пляшкованих вод, хоч би для пиття такої води дітям, вагітним, молоді з тим, щоб максимально зберегти здоров’я саме через вживання високоякісних пляшкованих питних вод.
Є ще один напрям класифікації питних вод, для яких вірна назва має бути “очищені питні води”. Для таких питних вод вимоги дещо пом’якшенні, а саме для таких питних вод не використовуються характеристики структурної упорядкованості та біоенергетичної цінності. Для питної води не важливо її походження. Головне – щоб вода відповідала санітарним нормам і правилам. До питних вод відносяться будь-які пляшковані питні води, які відповідають стандартам якості для “питних вод, розфасованих в ємності”, які пройшли крім механічної обробки, додаткові ступені очистки (дистиляція, демінералізація, пом”ягшення, збагачення додатковими солями чи мінеральними речовинами), які привели до зміни їх первинного хімічного складу.
Така вода повинна пройти глибоку очистку, як правило із використання так званих фільтрів оберненого осмосу.
Після такої очистки, воду штучно збагачують мінералами і солями, концентрація яких не повинна перевищувати 1 грам на літр. При цьому вміст окремих елементів – натрію, хлоридів, сульфатів і т.д. – не повинно перевищувати гранично допустимих концентрацій для питних вод.
Для виробництва питних очищених вод використовують водопровідну воду, воду із артезіанських свердловин, чи воду із певного поверхневого джерела (озеро, річка). Ця вода годиться для повсякденного вживання , причому не лише для пиття, але й для приготування їжі. Така вода безпечна і нешкідлива, проте ця вода, образно кажучи, - “пуста”, так як при виробництві такої води, її чистять практично “до нуля”, а потім мінералізують хімічним способом до фізіологічно оптимальних значень.
Звичайно про структурну упорядкованість, біоенергетику такої води не приходиться говорити. На етикетці пляшкованої води виробник повинен вказувати основні дані походження характеристики питних вод. На жаль, такої інформації на етикетках більшості вітчизняних питних пляшкованих вод надто обмаль.
Ще раз підкреслимо, що більшість пляшкованих питних вод вітчизняного виробництва, зарубіжні питні води, це просто питні води.
Для збереження здоров’я дітей Інститут рекомендує вживати лише пляшковані питні води найвищої якості.
Директор Українського інституту екології людини,
професор М.Курик
|
